Шишки марихуана гибрид ссылка на мегу рабочий сайт Пушкино Марихуана SATIVA & INDICA

Ахаха, здрасьте, друзья! Возвращаюсь я снова, непредсказуемый и забавный наркокомик! Сегодня расскажу вам историю, как я купила шишки марихуаны и поступила в институт легко! Всё началось с закладками...

Прошлое лето, жара заливала город, и я понял, что пора разнообразить свою жизнь. Решил я идти по пути экспериментов, да так, чтобы было жарче, чем солнце. И тут, вдруг, стало слышно про новые закладки, которые мутят в нашем районе. Хорошо, что мои друзья меня в курсе держат, а то бы пропустил такое мероприятие!

Взял я своего брата-барбика, которого никогда не пускаю в дела серьёзные, и отправился за инфой о закладках. Пару часов ходил, спрашивал, и наконец-то услышал о том, что недалеко от парка растут мухоморы, из которых можно делать настоящие шишки. Я окрыленно побежал туда, ведь эта идея мне уже была навязчива, как шиза.

Да, шишки марихуаны – вещь интересная. Мы знаем, что она вызывает плющит и открывает нам новые горизонты, но не все готовы пробовать такое. Ну, я готов был. Подошел к тому месту, где, говорят, мухоморы растут, и начал аккуратно их собирать. А вдруг что-то пойдет не так? Но я был уверен, что смогу справиться!

После удачной "сборки" я вернулся домой и стал делать свои шишки. Взял листик бумаги, насыпал туда мухоморов и аккуратно сделал свои наркотические закладки. Было круто чувствовать себя хипстером, делающим своё "искусство"!

Ну и как же без друзей? Решил я собрать свою команду, чтобы все вместе попробовать эту штуку. Пригласил я Джека, парня, у которого гердос постоянно в рюкзаке, и нашего общего друга, который всегда в шизе. Все вместе мы, как настоящие балды, готовились к нашему легкому влету в мир наркотического опьянения.

Настроение было накручено до предела. Наша команда готова, наши закладки в кармане, а марихуануха – в чудовищной форме шишек. Вечер начинался, и мы решили запуститься на полную катушку. Джек, как истинный героин, пробрался с нами в парк, где не было видно ни одной мухи, поэтому никто не мог придумать нас проверить.

И тут настало время того звонкого, благородного плющита. Мы покурили наши шишки, смеялись до слёз, а потом просто лежали на зелёной травке, смотря на небо. Нас объединяло чувство свободы и независимости, хотя всего на пару часиков. Но оно было такое крутое, что мы даже не поняли, как попали в наш магический мир.

А в институт? Легко, даже не заметил! Раздал я несколько гердосов своим одногруппникам, и они такие балды, что даже не заметили, как я зачислился на контракт. Администрация пыталась проверить, но мы сбросили шизы на них и они сдались. Всё оказалось проще, чем я ожидал!

Я понял, что наркотики и образование – совместимые вещи. Ведь главное – это не допустить, чтобы гердос заставил тебя сделать глупости. Или, наоборот, использовать его в своих интересах. Но всё равно будьте аккуратны и не злоупотребляйте!

Так что, друзья, если у вас голова не на плечах, а на барбике, то просто закажите закладки, соберите мухоморы и пойдите в институт легко! Наша команда покидает вас, а вы не забывайте о том, что единственная шишка, которая вам нужна, – это ваша голова! Берегите её и реализуйте свои мечты, даже если это в самый необычный способ! Будьте счастливы и не забывайте смеяться, друзья! Всем удачи и пока-пока!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...